Роздуми

Враження від подорожі в с.Лютіж на чемпіонат з футболу

Вчора зрання вирушила разом з командою Миротворець, тобто полк спеціального призначення поліції Київської області, яка представляє Обухівський район на змаганнях з футболу в с.Лютіж (Вишгородський район).

Автобус прямував маршрутом Українка-Обухів-Видубичі-Лютіж. Виїхали десь о 9.20, трохи згодом забрали частину бійців АТО з Обухова. 

20160410_094639.jpg

Зустріч гравців команди в Обухові

А точно, я ж не сказала, що цей турнір був не простим футбольним чемпіонатом, його гравці – учасники АТО, волонтери. А проводиться дана подія, за словами організаторів, для того аби потроху призвичаїти воїнів, які повертаються з передової до буденного життя без пострілів, крові, окопів, бліндажів, зруйнованих будинків…

Схожі посилання: Миротворець з Обухівського району в турнірі Єдиної футбольної ЛІГИ УЧАСНИКІВ АТО

Наступна зупинка – Видубичі, де до нас приєдналося ще 4 гравці команди.

20160410_102415.jpg

Видубичі. 7 членів команди вже є

Розуміючи, що команда має бути трохи більшою, а в наявності лише 7 гравців я запитала в офіційного тренера команди – Єгора Данилюка в чому ж справа?

Він пояснив, що капітан команди з Трипілля, а самі гравців з: Обухова, Києва…, тобто Миротворець це збірна служби МВС  Обухівського району. Інші хлопці з команди їхали з частини Києва (зі сторони Боярки) на автомобілі одного з  гравців.

В автобусі було гамірно, хлопці розмовляли, сміялися,  але не всі. 😦 Декілька сиділи мовчки, ніби щось сейозно обдумуючи. Вже трохи згодом, я дізналася чому… Хлопці з Черкас, день тому повернулися з передової, а в неділю вранці вирушили до Києва.   Медсестра Анастасія в дорозі переважно відпочивала, оскільни вирушила в поїздку одразу після нічної зміни.

Якби мені ще 3 роки тому хтось сказав, що я буду на чемпіонаті, де змагатимуться учасники АТО – не повірила б. Адже тоді це було щось неймовірно чуже та фантастичне. На той час побажання від учасників бойових дій війни в Афганістані: Мирного неба! Для мене, наприклад, було чимось незбагненним! В нашому краї ж не може бути війни? З ким ми можемо воювати?

Тому й побажання миру від учасниць конкурсу МІС СВІТУ були чимось з області фантастики. Яка війна дівчата? Коли? Де, в нас? Ви що смієтесь?

Однак, як виявилося я була зовсім не в темі  на той час адже не розуміла… та й зараз мало що розумію в тому чому наразі війну ніхто не може закінчити? … чому гинуть люди?… ЗНАЧИТЬ КОМУСЬ ЦЕ ПОТРІБНО. І це дуже сумно. 😦

Вистачить, напевно, лірики повернусь краще до футбольних матчів!

Є декілька моментів в які мені дуже хочеться вірити: що війна закінчиться якомога швидше, а також реформована поліція буде реформована не лише на папері, що люди потроху будуть все більше довіряти представникам правоохоронних органів, зарплати будуть достойні, а  корупція кудись зникне. 

Приїхали ми до стадіону Діназ (в с. Лютіж) десь за 40 хв. до початку урочистої частини. Команда перевдяглася, поспілкувалася, попозувала телеканалу1+1 та вирушила на поле …

 Урочиста частина тривала більше 30 хв., потім розпочалися матчі: 
Першими грали команди КИЇВСЬКИЙ АВАНГАРД (101 ОбрО) проти МЕРИДІАН (В/Ч А-0799). Далі настала черга МИРОТВОРЕЦЬ (Обухівський р-н) – 27 БРИГАДА НГУ. Після цього ми вже не бачили гри, адже вирушили додому.

Однак, знаю, що наступними мали грати:
УКРАЇНЦІ-РАЗОМ (ВОЛОНТЕРИ і УЧАСНИКИ АТО м.КИЇВ) – 12 ОМПБ (м.Київ);
СФІНКС (В/Ч А 0136) – учасники АТО (Вишгородський р-н);
БАТАЛЬЙОН КУЛЬЧИЦЬКОГО (НГУ) – ЛЕГЕНДА (70-й вузол зв’язку ГШ).

Атмосфера на стадіоні була бойова. Здавалося, що тренери деяких команд тихіше дають настанови своїм підопічним, аніж вболівальники з останніх рядів трибун. Ціла гамма емоцій переповнювала трибуни  стадіону: від гордості за забиті голи – до розчарування  через пропуски гарних моментів в грі улюбленої команди. Я б сказала, що це дійсно прекрасна психологічна розрядка для учасників бойових дій.

Окрім цього поруч зі стадіоном  усі охочі мали змогу скуштувати смачнющу рисову кашу приготовану в польовій кухні, а також спробувати компот, як в дитинстві 🙂 Принаймні так здалося!

ВАРТО ЗНАТИ

Під час Другої Світової війни у листопаді 1943 року з району Лютізького плацдарму було здійснено операцію по відвоюванню Києва у нацистських окупантів. Долаючи опір ворога, воїни 240-ї дивізії під командуванням Терентія Уманського захопили в районі села плацдарм і тим самим створили сприятливі умови для наступних бойових дій.

Скажу чесно – дослідити вулиці села так і не вдалося, однак я б одразу й не сказала, що це селище. Принаймні інфраструктура, на перший погляд,  досить розвинена: дитячі майданчики, щоправда без штучного покриття, красива церква, сучасний критий стадіон на 1000 місць. І головне – 2 громадські туалети (м/ж) з сучасною сантехнікою, щоправда в жіночому від умивальника вже хтось відбив гарний шматок.

Рахунок матчу 1:0. Цього разу Миротворець – розслабився. Надіюсь хлопці зберуться, проведуть декілька тренувальних матчів, скоординують свої дії  і почнуть забивати!

20160410_114547

Загалом подорожжю задоволена. Отримала позитивні емоції, поспостерігала за роботою журналістів та відеооператорів від телеканалів: 1+1, 24 каналу… і головне – відкрила нове для себе місце на карті Київської області.

Advertisements

2 thoughts on “Враження від подорожі в с.Лютіж на чемпіонат з футболу

  1. Пінгбек: В с.Лютіж стадіон на 1000 місць! А в Українці? | Молода Українка

  2. Пінгбек: Футбольна Ліга Учасників АТО, як це було? (фільм) | Молода Українка

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s